Жити, творити добро потрібно тут і зараз

Олександр ФОРМАНЧУК.

Ця тендітна жінка має таке велике серце, яке вміщає не лише любов до неньки, синів, чоловіка, друзів, а й до братів наших менших – котів та собак.

Жити, творити добро потрібно тут і зараз

Наталка ПИРОГОВА рятує покинутих, скалічених бездомних чотирилапих, лікує та стерилізує, знаходить хвостатим нових господарів. Жоден із них на нового друга ще не жалкував. Про себе і про свою незвичайну місію жінка розповіла так:

– Раніше завжди кудись бігла, поспішала, ставила перед собою мету, яку важко було досягнути, а тому часто нервувала, утрачала віру в свої сили. А тут вирішила, що досить бігати. Прийшло розуміння того, що жити потрібно тут і зараз. Прийшло розуміння того, що ми, люди, маємо із чого вибирати, але не завжди це робимо, а от безпритульні собаки чи кішки такого блага не мають, хоча завжди потребують нашої уваги. Уявімо таку ситуацію. Наша душа вселилася в безпритульного собаку, до якого нікому немає діла. А їсти ж хочеться! Що б ви робили на його місці? Хіба ж не заглядали б благально у вічі перехожих?

Жити, творити добро потрібно тут і зараз

Нині я смакую кожну хвилину свого життя, але не забуваю й про братів наших менших – не лише сама ними опікуюся, а й друзі мені в цьому допомагають, знайомі, сусіди, рідні. Координуємо наші кроки й дії, шукаємо однодумців через Інтернет. Можете мені не вірити, але я відчуваю безмежну радість у своєму серці, коли вдається прилаштувати чергового чотирилапого «безхатька» в якусь хорошу сім’ю.

І ще. Ми йдемо до храму. Святково вдягнені. З квітами. З надією на духовне очищення та Господнє прощення. Дорогою нам зустрічається облізле, у лишаях, собаченя. Його великі очі переповнені болем та голодом. Але ми того не помічаємо, а інколи можемо навіть і подумки сказати: «Іди геть! Бо ще твої блохи перелізуть на мій новий одяг». І простуємо далі. Молимося в храмі, але легше нам не стає. І тоді думаємо, що Бог про нас забув. А ми нічого не забули, коли минали бідне собаченя?

Ситуація з безпритульними тваринами нині критична. І її, я просто переконана в цьому, рано чи пізно доведеться все одно розв’язувати. Не ображаймо братів наших менших, і вони віддячать нам своєю відданістю та любов’ю. Та любов непомітна, як і любов Господа, але те, що вона є, відчувають усі.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

//graizoah.com/afu.php?zoneid=2962165Scroll Up