Тест на COVID-19  – тест на людяність

Тест на людяність кожен проходить сам. З усіх інформаційних точок лунають страшні цифри жертв пандемії СОVID-І9. Я думаю, що багатьом буде цікаво дізнатися, як відбувається перебіг хвороби, спричиненої цим вірусом, адже моя сім’я відчула її прояви на собі.

У ніч на 1 травня піднялася температура в чоловіка Віталія. У нього з’явилось відчуття «першіння» в горлі. Тоді ми подумали, що, можливо, перегрівся, їздив на мопеді, напився холодної води, а отже це звичайна гостра респіраторна вірусна інфекція. Три дні, а це були вихідні, біль у горлі лікували засобами з домашньої аптечки. На четвертий день чоловік усе-таки звернувся до фахівців місцевої амбулаторії, де фельдшерка Олена Миронченко призначила лікування антибіотиками й іншими необхідними препаратами упродовж трьох днів. Проте переважно в другій половині дня температура піднімалася до 39 градусів, а жарознижувальні препарати зменшували її лише до 37 градусів. Чоловіка мучили нестерпна ломота всіх м’язів і сильний головний біль. Невисока температура й почервоніння горла з’явились також у дочки Тетяни. Згодом —  у її дітей. Я відчувала лише дискомфорт у горлі, а хронічний бронхіт турбував ще з ранньої весни. Десь за 2-3 дні, під час яких я пила багато теплої рідини й полоскала горло, ці симптоми зникли.

Оскільки вживання антибіотиків не полегшувало загальний стан чоловіка, то сімейна лікарка Віра Мельник призначила обстеження в районній поліклініці. 7 травня син Юрій власним авто доставив туди батька. Чергова лікарка направила його на рентген грудної клітки, консультацію отоларинголога, аналіз крові й тест на ПЛР. З діагнозом «гострий фарингіт» та «ознаки бронхіту», набором відповідних медикаментів, серед яких був ще один антибіотик, ми повернулися додому. Температура далі піднімалася до 39 градусів ще три дні. Результати тесту нам повідомили на четверту добу, тобто 10 травня зранку. Він був позитивним, до того ж першим офіційно підтвердженим у селі.

Уявляєте нашу реакцію? Розгубленість, тривога й просто нерозуміння, звідки воно взялося. Син, його дружина й двоє дітей безпосередньо контактували з нами. Що робити? Від медиків ми дістали вказівку самоізолюватися й нікуди не виїжджати, принаймні, два тижні. Доглядальницею й медсестрою для хворого батька стала Таня, а на мої плечі звалилася господарська робота.

Після десяти днів лікування чоловікові полегшало: нормалізувалася температура, припинився біль у горлі й лише тоді з’явився частковий кашель. Відтоді він поволі одужує.

Як бачимо, ніякого специфічного лікування коронавірусної інфекції немає. Усі, хто перебував у нашому будинку, перенесли недугу в легкій формі, як звичайну ГРВІ. Ні в кого, навіть у хворого чоловіка, не спостерігалося сухого кашлю й утруднення дихання.

Наші медики спілкуються з нами телефоном, надавали необхідні консультації, підтримували психологічно. Сподіваємось, що результати чергового тесту мого чоловіка й перших тестів для всіх нас будуть негативними.

Найнеприємнішим у цій ситуації виявилася не сама хвороба, а реакція людей. Правду кажучи, ми не дивуємося, адже й самі піддавалися масовому «коронапсихозу» (термін Лукашенка), спричиненому інстинктом самозбереження. Та все ж таки тест на людяність кожен проходить сам. Ми щиро вдячні сусідам за розуміння й посильну допомогу. Нас підтримували родичі, друзі й добрі знайомі. До речі, нових випадків зараження в селі не виявлено. Чимало мешканців Липок хворіли сім’ями ще взимку й напровесні, але про тестування тоді й мови не було. Тепер уже стає відомо, що цей вірус «гуляє» Україною ще з листопада-грудня минулого року, тож закономірно, що не оминув він і нас.

Насамкінець хочу порадити всім мешканцям району, читачам газети «Рідний край» дотримуватися соціальної дистанції, якомога частіше мити руки милом, не панікувати, пити багато рідини, дихати свіжим повітрям, вчасно звертатися до медиків і, найголовніше, підтримувати один одного. Це дуже важливо. Бережіть себе, поважайте людей, які мешкають поруч із вами. Ніхто не знає, на кого біда чатує. Тому треба пережити цей непростий для всіх нас час, зберігаючи доброту в своїх серцях і не втрачаючи надії на довге й щасливе життя. Здоров’я всім нам!

Надія ТКАЧУК. с. Липки.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

//graizoah.com/afu.php?zoneid=2962165Scroll Up