Якщо воювати – то на передовій. Таким було кредо героя Олексія Капустяна

Минулого четверга голова РДА Василь Романюк, його заступник Юрій Буркалець у супроводі військового комісара Гощанського районного центру комплектування та соціальної підтримки, підполковника Руслана Ткачука поклали квіти на могилі загиблого в листопаді минулого року Олексія Капустяна з Криничок. Відтак представники влади зустрілись з матір’ю загиблого героя Надією Іванівною Капустян. Під час зустрічі голова РДА Василь Романюк вручив матері героя Олексія Капустяна посмертний орден «За мужність» (ІІІ ступеня), Юрій Буркалець вручив продуктовий пакет від голови Гощансього споживчого товариства Ігоря Смикала.

 Олексій Капустян народився 18 жовтня 1993 року в місті Рівному. Згодом сім’я переїхала на Гощанщину. Практично одразу після початку зброй­ної агресії РФ проти України Олексій Капустян (позивний «Капуста», «Качан») добровольцем уступив у 2-й батальйон територіальної оборони «Горинь», у складі якого брав участь у боях під Іловайськом. У жовтні 2014 року батальйон пере­йменували в 2-й мотопіхотний батальйон «Горинь» й передали у підпорядкування 30-й окремій механізованій бригаді (ОМБр).

2016 року Олексій перейшов у 130-й окремий розвід­увальний батальйон, в якому служив у роті вогневої підтримки. Згодом він перевівся в 24-ту окрему механізовану бригаду, в якій служив на посаді головного сержанта 2-го взводу 1-ї роти в пері­од із 14 листопада 2018 до 9 серпня 2019 року. Коли 24-ту ОМБр вивели на ротацію, він перевівся до 8-го батальйону «десятки», щоб залиша­тися на передовій. 8 листопада 2019 року Олексій Капустян уклав новий контракт із ЗСУ. Олексій завжди рвався йти вперед, у на­ступ, казав, що треба якнайшвидше звільняти наші землі. Якщо вже війна, то обов’язково на передовій. Таким було його кредо.

Олексій Віталійович мав до­свід бойових дій у багатьох точках зіткнення: Світлодарська дуга, Троїцьке, Луганське, Кам’янка, Гладосове, Мар’їнка…

Життя Олексія обірвала російська куля. Тоді військові 10-ї бригади готували окопи, і в той момент почався обстріл. Ворожий кулеметник прицільно бив по наших по­зиціях. На вогонь треба відповідати, адже під його прикриттям противник міг піти в атаку.   

Капустян відкрив вогонь у відповідь з кулемета. Він не знав, що це була пастка й що російський снайпер зайняв зручну позицію. Олексій Капустян дістав смертельне поранення в серце.

Сержант, командир відділення протитан­кового взводу роти вогневої підтримки 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Олексій Капустян загинув 29 листопада близько 16 години неподалік селища Водяного Волно­васького району Донецької області. Тіло 26-річного захисника України, бійця Коломийської 10-ї гірсько-штурмової бригади, забитого ворожим снайпером, сотні мешканців Гощанщини зу­стрічали, стоячи на колінах. В Олексія залишилися мати, брат і донька.

Ми довіку маємо пам’ятати, за кого віддав своє життя герой Олексій Віталійович Капустян та хто в цьому винен.

 Ірина ПОВАР.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

//graizoah.com/afu.php?zoneid=2962165Scroll Up